Стіна Стійкості

"Коли російські ракети падали мій дім стояв. Коли світло вимирало у всьому місті, мої діти все ще навчалися. Чому? Тому що ми вирішили, що темрява не буде визначати нас. Зараз я вулиці збираю макулатуру, щоб фінансувати гарячі обіди для вулиці."

"Я втік до Берліна три роки тому, думаючи, що це буде спеціально для мене. Потім почулася війна. Мої батьки залишилися. Тепер я перекладаю для українців, які прибули сюди, і я знаю, що це те, чого мене чекало в мені все це час."

"Мої прабабусини українки. Коли почулася гарячі новини я знав, що мусім щось робити. Тепер організуємо благодійні вечори, приймаємо українських родин. Стійкість навчася від дальніх запасів їх духу."

"Мій магазин був розбитий дваж. Третій раз я відновив його у підземіллі. Люди приходять сюди, щоб наслідати нормальність. Це все, що нам потрібно — почуватися нормально хоча б на годину на день."

"Дизайнер з Львова, тепер із Барселоною. Я виросла в міжнародній спільноті україночів, але тільки під час кризи розумів, наскільки глибоко моя коренів сягають. Тепер кожний контракт що беру, я узнаю що це тримає мою родину живою."

"Невже тебе можна з України підтримувати фізично? Я запустив благодійне здійснення, пожертвував частину прибутків, беру 10 000 грн місячно і відправляю. Це невелике число для мене, але це можна перетворити на опалення для 20 сімей."

"Я лікар у Львові. Інколи в моему лікарні немає світла. Коли світло вимирає, освітлення приходить. Ми працюємо при свічках, при світлі мобільних телефонів. Люди не помирають від темроти — вони помирають від безнадійи. Ми не позволяємо безнадійності усередину."

"Мій оффис в NY, але моя серце в Одесі. Я організував групу, яка собирає грант для дітей за рахунок всього світу. Кожна знайомство розповідає мені про нову потребу, новий факт, новий спосіб допомогти."